Дизайн-студія інтер'єрів "P.H.M."

Почуття незатишності та невдоволення зростанням міст проявляється всюди.
Майже у всіх великих містах – від Гельсінкі до Афін – існують проекти перенесення центрів за межі внутрішньої частини міста.

Місто повинне мати можливості зростати, не пригнічуючи при цьому розвиток центру. Подібна ж тенденція спостерігається в Азії та Африці, як у старих столицях – таких як Багдад чи Хартум, так і в нових містах – Ісламабаді та Чандігархі.

Серед нещодавно заснованих столиць Чандігарх виділяється тим, що урядовий центр винесений до входу в місто, а не розташовується в його ядрі, як було прийнято в містах-фортецях, оточених кам’яною стіною.

У місті Бразиліа, план якого має форму літака, урядовий центр – площа Трьох влади (законодавчої, виконавчої влади та юстиції) – поміщений у хвостовій частині.

Ідея такого розміщення урядового центру біля входу до міста не є новою, але її довелося відродити.

У дещо іншій формі вона була представлена ​​ще у плануванні Версаля.

Ми вважаємо зазвичай, що головним у Версалі є прийом протиставлення природі великого комплексу будівель, у яких містилися міністерства Франції.

В даний час я підкреслив би закладену в плануванні можливість вільного розширення розташованого за Версалем міста.

Якби містобудівники XIX та XX ст. вчасно зрозуміли значення Версаля, то час підхід до планування міст був зовсім іншим.